Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 922/4596/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Прокопанич Г.К. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015

зі справи № 922/4596/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство), м. Київ,

до комунального підприємства "Чугуївтепло" (далі - Підприємство), м. Чугуїв,

про стягнення 1 312 231,64 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Єршова С.В. предст. (дов. від 18.04.2014)

відповідача - Закаблуков А.С. предст. (дов. від 05.11.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Підприємства 200 216,46 грн. пені, 90 251,06 грн. - 3% річних, 1 021 764,12 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством зобов'язання з оплати природного газу, одержаного за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 02-13-10-ТЕ-32.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2015 (суддя Хотенець П.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (судді Пуль О.А.- головуючий, Білоусова Я.О., Фоміна В.О.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 266,51 грн. пені, 3891,73 грн. - 3% річних, 49 731,96 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови в позові, з прийняттям нового рішення у скасованій частині про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 28.12.2012 Товариством як продавцем та Підприємством як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 02-13-10-ТЕ-32 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Товариством за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору;

- відповідно до пункту 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем включно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності);

- на виконання умов Договору продавець передав у власність покупця протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року імпортований природний газ на загальну суму 11 541 946,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу;

- відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу;

- пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов Договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;

- згідно з пунктом 9.3 Договору сторони встановили позовну давність у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних нарахувань тривалістю у 5 років;

- оплату за поставлений газ Підприємство здійснювало несвоєчасно, що підтверджується сальдо та довідкою по операціях щодо покупця;

- рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.2014 у справі № 922/1360/14 за позовом Товариства до Підприємства провадження у справі в частині стягнення основного боргу за Договором у розмірі 6 110 032,48 грн. припинено; клопотання Підприємства про зменшення розміру нарахованих до стягнення штрафних санкцій задоволено; розмір штрафних санкцій зменшено на 90%; клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення задоволено частково; відстрочено виконання рішення до 01.04.2015; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 26 528,40 грн. пені, 87 197,17 грн. 3% річних, 51 238,38 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 233 824,00 грн. основного боргу, 620 215,60 грн. пені та 139 521,10грн. - 3% річних відмовлено.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- відповідно до договору від 11.02.2014 № 74/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік) та договору від 24.09.2014 № 375/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014рік), які укладені Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, комунальним підприємством "Чугуївтепло" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україна", їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014 № 30;

- згідно з пунктом 15 Договору № 74/30 та пунктом 15 договору № 375/30 сторони засвідчили, що після виконання даних договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договорів;

- механізм перерахування субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20. Відповідно до п.7 порядку для проведення розрахунків відповідно до цього порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків;

- частину вартості газу одержаного за Договором протягом 2013 року Підприємство оплатило з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на загальну суму у розмірі 2 885 508,00 грн., що підтверджується: спільним протокольним рішенням № 1598 від 17.09.2013 на суму 184 930,00 грн., платіжним дорученням № 6 від 23.09.2013; спільним протокольним рішенням № 1746 від 16.10.2013 на суму 185 042,00 грн., платіжним дорученням № 7 від 28.10.2013; спільним протокольним рішенням № 1991 від 19.11.2013 на суму 60 144,00 грн., платіжним дорученням № 7 від 22.11.2013; спільним протокольним рішенням № 2139 від 12.12.2013 на суму 219 717,00 грн., платіжним дорученням № 8 від 23.12.2013; спільним протокольним рішенням № 122 від 22.01.2014 на суму 504 227,00 грн., платіжним дорученням № 1 від 27.01.2014; спільним протокольним рішенням № 321 від 18.02.2014 на суму 102 760,00 грн., платіжним дорученням № 2 від 21.02.2014; спільним протокольним рішенням № 585 від 18.03.2014 на суму 333 824,00 грн., платіжним дорученням № 3 від 21.03.2014; спільним протокольним рішенням № 832 від 15.04.2014 на суму 303 532,00 грн., платіжним дорученням № 5 від 25.04.2014; спільним протокольним рішенням № 1103 від 15.05.2014 на суму 235 838,00 грн., платіжним дорученням № 6 від 26.05.2014; спільним протокольним рішенням № 1326 від 12.06.2014 на суму 193 078,00 грн., платіжним дорученням № 7 від 25.06.2014; спільним протокольним рішенням № 1521 від 15.07.2014 на суму 187 325,00 грн., платіжним дорученням № 9 від 23.07.2014; спільним протокольним рішенням № 1639 від 08.08.2014 на суму 187 589,00 грн., платіжним дорученням № 8 від 23.08.2014; спільним протокольним рішенням № 1748 від 16.09.2014 на суму 187 502,00 грн., платіжним дорученням № 9 від 24.09.2014;

- у розділах 2, 3 спільних протокольних рішень передбачено, що з метою їх реалізації попередня сторона зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;

- частину заборгованості Підприємство оплатило з коштів, отриманих на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на загальну суму у розмірі 6 364 982,79 грн., що підтверджується: договором № 74/30 про організацію взаєморозрахунків від 11.02.2014 на суму у розмірі 1 900 000,00 грн., платіжним дорученням № 2 від 14.02.2014 та договором № 375/30 про організацію взаєморозрахунків від 24.09.2014 на суму у розмірі 4 464 982,79 грн., платіжним доручення № 11 від 15.10.2014;

- також відповідачем було погашено частину основного боргу за Договором у розмірі 2 291 455,67 грн. за рахунок коштів Підприємства;

- станом на час звернення позивача з позовом до суду основна заборгованість за Договором відсутня.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства нарахованих до стягнення Товариством пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 14.02.2013 по 15.10.2014, у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством зобов'язання з оплати природного газу, одержаного за Договором.

Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 Договору та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, у даному випадку необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків та протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, відповідно до яких сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до умов Договору, та згідно з пунктом 15 кожного договорів про організацію взаєморозрахунків засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідач здійснив розрахунки за природний газ у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків та у протокольних рішеннях про організацію взаєморозрахунків за природний газ.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що підстави для нарахування пені та застосування наслідків, передбачених за порушення грошового зобов'язання згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, у даному випадку відсутні, оскільки, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до умов Договору (аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України: від 09.09.2014 зі справи № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 09.09.2014 зі справи № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 23.09.2015 зі справи № 917/2519/14).

У той же час, встановивши, що частина вартості одержаного природного газу була сплачена Підприємством за рахунок власних коштів з простроченням строків оплати, визначених Договором (така заборгованість не була предметом регулювання ні за договорами про організацію взаєморозрахунків, ані за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків), суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 266,51 грн. пені, 3891,73 грн. 3% річних, 49 731,96 грн. інфляційних втрат (згідно з розрахунком суду), нарахованих на таку суму заборгованості.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 зі справи № 922/4596/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич

Суддя В. Студенець